Дистанційна школа «вчора» та «сьогодні»

Зараз дистанційне навчання школярів в Україні вже робить свої перші кроки, але все ще багато батьків не можуть собі уявити, що ж таке «дистанційна школа». І це не дивно, оскільки для нашої країни – це новий формат освіти, хоча хто не чув про дистанційне навчання? Але ось, про що конкретно йде мова, давайте спробуємо розібратися детальніше.

Якщо спробувати сформулювати визначення, то дистанційна школа – це середній загальноосвітній навчальний заклад, у якому використовуються дистанційні технології навчання. Звучить очевидно, але так і є. Під дистанційною школою можна розуміти і традиційний навчальний заклад, у якому діти сидять на уроках у класах, але віддалене навчання застосовується, як додатковий формат. Ми будемо розуміти під дистанційною школою саме ту, у якій діти навчаються тільки віддалено, тобто в себе вдома.

З розвитком інформаційних технологій стало модно навчатися в інтернеті, і багато курсів з вивчення іноземних мов, програмування, образотворчого мистецтва або крою та шиття стали називати себе на кшталт «Дистанційна школа дизайну». Про них ми говорити не будемо, оскільки нас цікавлять саме повноцінні середні школи.

Дистанційне навчання «вчора»

Можливість вчитися, не приходячи в класи і аудиторії, була цікава завжди. Усі чудово знають, наприклад, про заочне навчання в вузах. Його звичайно вибирають ті студенти, які паралельно намагаються працювати. Але назвати таку форму навчання повноцінною важко, оскільки все навчання зводиться до прослуховування кількох лекцій безпосередньо перед сесією, а потім вже йде здача іспитів. Це звичайна самоосвіта з підсумковим контролем знань і про віддалене навчання мова не йде.

Що ж стосується школярів, то ще десятки років тому існувало так зване навчання в «дистанційних школах» при великих вузах або при солідних ліцеях і гімназіях. Але це було не повноцінною середньою освітою, а зазвичай поглибленим або олімпіадним вивченням окремих предметів. Виглядало таке «навчання» дуже просто і примітивно. Дитині, яка записувалась у таку «школу», пересилали звичайною поштою авторські брошури та інші матеріали для самостійного вивчення, а також набір робіт для контролю отриманих знань. У визначені терміни учень виконував ці роботи і пересилав їх назад на перевірку, а в наступному листі дізнавався про свої результати і отримував нову порцію матеріалів. У кінці курсу такого «навчання» іноді видавали якийсь документ, який підтверджував закінчення «дистанційної школи», але він не міг замінити свідоцтво або атестат про середню освіту.

В описаному варіанті учнів та їх батьків зазвичай цікавила можливість (хоча б в умовному вигляді) повчитися у престижному навчальному закладі, а не отримати реальну повноцінну освіту. Ні про які онлайн-школи, які могли б замінити традиційні, і не йшлося.

З іншого боку, завжди існувала така форма отримання освіти, як «навчання екстерном». Загалом, це щось, що нагадує навчання «заочників» в інституті, тільки ще більш віддалене від отримання знань. Екстернат зазвичай обирають у критичних випадках, тобто коли учень з певних причин не може вчитися на постійній основі. Тоді йому пропонуються рекомендації щодо вивчення шкільного матеріалу, і він здає всі підсумкові перевірочні роботи у визначений термін. Не варто говорити, що такий підхід до навчання не рекомендується, якщо в ньому немає екстреної необхідності. Якщо студенти ще здатні в короткі терміни самостійно вивчити матеріал, то школярам явно складніше організувати свій навчальний процес, а тим паче це неможливо для учнів молодших класів.

Хто якось стикався з дистанційним навчанням ще буквально кілька років тому, той прекрасно знає, що в Україні справжніх дистанційних шкіл не існувало. Під «справжніми» маються на увазі ті, де дітей дійсно вчать протягом навчального року, а не просто рекомендують їм матеріали для самостійного навчання, як це часто робиться в інститутах. Уже не перший рік існують школи, які пропонують навчання екстерном, або школи, у яких віддалено можуть навчатися тільки громадяни України, які проживають за кордоном. У деяких випадках в таких школах навіть існують суворі вимоги щодо періодичної очної здачі контрольних робіт, але це не вирішує проблему відсутності періодичного отримання знань від вчителя і спілкування з ним. А всі розуміють, що передачу знань від людини до людини ніщо не замінить – ні рекомендації, викладені в сотні сторінок, і ніякі книги.

Дистанційне навчання «сьогодні»

Взагалі, дивує нерозвиненість віддаленого навчання в нашій країні, враховуючи сучасний розвиток інтернет-технологій. Дуже дивно, що іноді діти з сільських шкіл змушені вчити фізику на уроках вчителя музики, бо «фізика» в школі просто немає. Хоча не існує проблеми організувати відеоконференцію з учителем, наприклад, з Харкова, який дійсно викладає фізику. Та й інтернет вже дістався до багатьох сіл.

Ще більш цікавий той факт, що на папері дистанційне навчання впроваджується зараз у багатьох державних школах. Досить зайти на сайт якої-небудь із таких районних шкіл і легко знайти там розділ «Дистанційне навчання», але найчастіше в ньому буде всього кілька нормативних документів, або взагалі нічого. Деякі зі шкіл досягли певних успіхів у застосуванні дистанційних технологій, але як правило, у вигляді надання на своєму сайті домашніх завдань учням під час карантину або на канікулах. Звичайно назвати це повноцінним домашнім навчанням важко, але чи повинна пропонувати його традиційна школа – це вже велике питання, оскільки у неї в пріоритеті зовсім інші завдання і безліч інших проблем.

Для забезпечення справжнього домашнього навчання школярів необхідна спеціалізована школа, яка займається таким видом освіти, де процес онлайн-навчання централізовано організований і постійно вивчається і вдосконалюється. Так як же виглядає повноцінне дистанційне навчання у середній школі на сьогоднішній день?

У той час, коли інтернет надає можливість повноцінно спілкуватися один з одним за тисячі кілометрів, чути й бачити співрозмовника в режимі онлайн, дистанційна школа може організувати навчання на найвищому рівні. І якщо ще недавно віддалене навчання було пересиланням звичайних листів, то сьогодні справжня онлайн-школа може все:

1) Проводити уроки в реальному часі і відображати їх у запису. Такі програмні продукти, як YouTube і Skype, а також їх аналоги, дозволяють проводити онлайн-уроки і зберігати їх в записі, щоб діти могли подивитися урок в прямому ефірі або потім у будь-який зручний час. А хіба можна «переслухати» ще раз вчителя в школі?

2) Забезпечити індивідуальне спілкування учня з учителем. Сучасні чати дозволяють зручно і в будь-який час поставити питання вчителеві, а якщо необхідно, то прикріпити картинку або будь-який інший файл для уточнення питання або відповіді на нього. Що важливо, задаючи питання в чаті, учень не буде соромитися запитати що-небудь дурне і неважливе, щоб його не засміяли однокласники. У чаті можна запитати все, що не зрозуміло, навіть найменшу дрібницю, вчитель обов'язково все пояснить і тема буде зрозуміла, а не просто «прослухана».

3) Проводити цікаві та якісні уроки. Коли записуються уроки, вчитель так чи інакше зобов'язаний готуватися до них дуже ретельно. Адже якщо на звичайному уроці можна обмовитися, щось показати «на пальцях», не приготувавши демонстраційного матеріалу, або витратити частину уроку на організаційні моменти, то при записі уроку так не можна. Відеоурок – це тільки корисна інформація і відсутність слів не по темі, це максимум ілюстрацій і демонстрацій та висока відповідальність вчителя. І хоч всі вчителі звичайні люди і теж можуть десь помилитися при запису матеріалу, але якість відеоуроку завжди в середньому перевищує традиційний шкільний урок в класі.

4) Надати батькам можливість повністю контролювати процес навчання. Результати всіх перевірочних робіт зберігаються в електронному журналі, який можна подивитися в будь-який момент. Там же видно, які з уроків були не вивчені, а які слід було б повторити ще раз. Крім того, батьки можуть «бути присутніми на уроці» і подивитися його разом з дитиною.

5) Вести постійну перевірку знань. Якщо в традиційній школі можуть або запитати на уроці або ні, то при онлайн-навчанні діє по-справжньому індивідуальний підхід. Усі школярі зобов'язані періодично здавати обумовлені види робіт у визначений термін, і за результатами батьки і сам учень будуть чудово розуміти, яка тема засвоєна повністю, а яку непогано було б вивчити детальніше.

Аргумент, який можна привести на користь того, що не дає дистанційна школа, так це відсутність живого спілкування дітей один з одним. Але чи повинна саме школа в першу чергу надавати таку можливість? Безліч курсів, гуртків і секцій, куди батьки можуть віддати свою дитину, чудово справляються з таким завданням. Причому навчаючись дистанційно, у дитини звільняється багато часу для відвідування додаткових занять та занять спортом.

Можна перераховувати ще безліч переваг дистанційних шкіл над традиційними, у яких діти сидять у класах, але ми присвятимо їх порівнянню окрему статтю. Головне ж слід розуміти, що на сьогодні онлайн-школи – це загальноосвітні заклади, які пропонують своїм учням повноцінну освіту, яка нічим не поступається традиційним школам, а в чомусь і перевершує їх.

Поставте запитання Ваше звернення буде опрацьовано протягом 24 годин
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.